Брази́ліяофіційно Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія[2] — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гаяною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. Площа — 8 511 965 км², столиця — місто Бразиліа.
Вважається, що назва країни походить з назви деревини пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. За іншою версією на назву відкритої португальцями землі була перенесена назва легендарного острова Бразіл (останній, щоправда, розміщували набагато північніше, проте можливо, зіграла роль співзвучність назви острова і згаданої деревини). Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинській Америці та є одним з головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі.
Значний вплив на культуру країни справила Португалія, колонією якої була Бразилія, і через це офіційною і практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців — католики, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі. Національна збірназ футболу вважається найсильнішою, оскільки є п'ятиразовим чемпіоном світу.
З 12 червня по 13 липня 2014 в Бразилії був проведений Чемпіонат світу з футболу 2014. Також в Ріо-де-Жанейро відбулись Літні Олімпійські ігри 2016.
Історія
Перші люди(4 або 3 болл) з'явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий спосіб життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрової тростини, кави і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з-поміж поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців. У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від армій Наполеона що наступали, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді брав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.
Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) проголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.
Салвадор — третє за населенням місто Бразилії та столиця колоніальної Бразилії до 1763 року.
Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педру I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він зрікся престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру II. Рабство було скасовано в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою за час відсутності імператора. Цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. В останні роки свого існування імперія занурилася в глибоку політичну та військову кризу. В результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педру II 15 листопада 1889 відмовився від трону, після чого була проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка Сполучених Штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.
Проголошення незалежності Бразилії Педру I. Робота Р. Моро
У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азійських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930–1934 і 1937—1945, під владою Жетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців обирали між президентською та парламентською системами, а також вирішили не відновлювати конституційну монархію.
Ключова особливість демократії в сучасній Бразилії — існування яскравого і активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівність статей та економічну справедливість.
Відношення
Друзі
Росія,Китай,Індія,ПАР-мої друзі а також партнери.
БРІКС-Наш союз я ним пишаюсь.
Аргентина-мій брат хоть і напав на мого діда Бразильську імперію але ми все одно друзі , а ще він стронг гравець в футбол.
Парагвай і Уругвай-мої два брати наркомани які теж стронг в футбол , хоч вони після футболу знову накурюються.
Вороги
Мексика- він тупий і лякае мене!!
Германія-ВІН ВИРОДОК ВІН БУВ ФАШИСТОМ І ВБИВ МОЇХ СОЛДАТ!!!!!!!